ЖЖ-користувач mykolap (mykolap) wrote,
ЖЖ-користувач mykolap
mykolap

Проїздом Пхеньян-Київ зробив невелику зупинку на Далекому Сході



Оскільки я живу поряд з такою ось вулицею, це просто зобов"язувало мене відвідати Сорочинський Ярмарок, що мав відбутися у вересні в Уссурійську.
Коротко переповім уже описане мною.



Столиця Зеленого Клину не настільки велика і заможна, як це можна уявити з Києва, враховуючи вигідне геополітичне розташування Владивостоку. Фактично, перед нами – військова база, при тому, що флот усе більше зношується, а підприємства закриваються.

Московський шик тут повністю відсутній, зате депресії - понад міру. На Далекому Сході прийнято вважати, що Москва забула про свої далекі околиці, кинула їх напризволяще. Спостерігається також відтік населення в міста Європейської Росії.



Авторитету столичній владі не додала й грубо проведена кампанія по боротьбі з автомобілями з правим кермом - практично все місто їздить на таких, завезених із Японії, а торгівля автомобільним секунд-хендом є єдиним джерелом доходів для багатьох владивостокців.

Тож розгін мирних демонстрацій "правосторонніх" водіїв призвів до ще більшої нелюбові Приморського краю до Москви.

В центрі міста, на вулиці Свєтланській, зовсім неважко відшукати приміщення українського консульства, розміщеного на другому поверсі старого добротного купецького будинку з шикарним балконом з видом на бухту Золотий Рог.

Тут нас тепло приймає генеральний консул України Олександр Данильченко (осьо він),




який у вільний від роботи час займається дослідженнями - зокрема побутом національних меншин на Півдні України на початку ХХ сторіччя… Консулу не позаздриш – його округ займає величезні малозаселені території Росії, включаючи Чукотку, Камчатку та Сахалін.

Він якось підрахував, що відстоювати інтереси української держави йому доводиться на території, яка займає шість відсотків усієї земної суші.



"Минулого року ми відзначали круглу дату – 125-річчя прибуття сюди перших поселенців з України, - каже Олександр Петрович, - тоді, 1883-го року сюди прибули два перших кораблі, що привезли на вільні землі селян із Чернігівщини та Полтавщини – земель, що потерпали від перенаселення.

В Україні селянин мав близько двох десятин землі, тут від отримував 100 десятин - і це не кажучи про державно допомогу у переселенні та розселенні.

Спочатку переселенці сюди прибували кораблями, колонізуючи прибережні території. З введенням у дію залізниці, українські села з'явилися і західніше, взявши Китай у своєрідний клин, звідки й пішла назва "Зелений Клин".

На початку ХХ сторіччя вихідцями з України було 60 відсотків населення краю. Та й зараз на Камчатці, в Магаданській області українців майже половина. Але процеси асиміляції йдуть досить швидко. Якщо 1989 року українцями назвали себе 185 тисяч мешканців Приморського краю, то в 2002-му – тільки 94.

Народ намагається записуватись росіянами, традиції залишаються хіба тільки по селам. Ну й там, де є якісь ентузіасти, які можуть підняти справу".



Один із цих ентузіастів стоїть прямо переді мною - голова владивостокського Центру української культури «Горлиця» Тетяна Ткаченко.

Вона пишається своїм досягненням: проведенням масштабної «Сорочинської ярмарки» в місті Уссурійську.

"Все ж таки цей рік – рік 200-річчя Гоголя, - говорить Тетяна Ткаченко, - ось ми й вирішили наш фестиваль української культури провести у вигляді відомого ярмарку".

Хай на сам гоголівський ювілей українці не встигли, але краще пізно, ніж ніколи.



"Вже багато літ плекалась мрія про Сорочинський ярмарок тут, поблизу Тихого океану – з українським колоритом, із справжнім ярмарковим настроєм, - каже пані Ткаченко. - Насамперед звернулися у Сорочинці, до головного впорядника Сорочинського ярмарку Світлани Свищевої за дозволом використати назву Сорочинського ярмарку, за порадою, - і отримали згоду і добрі напутні слова. Вже потім до цієї справи залучилися управління культури, всі служби міста, і... всі його жителі."



До речі, по дорозі до Уссурійська, де проходить ярмарок, можна візуально побачити українські впливи, наприклад, в топоніміці.
Новополтавка, Новомиргород, Київка – ось такі назви місцевих населених пунктів.



Щось подібне відзначав і відомий письменник Микола Трублаїні, який на криголамі "Лідтке" 1929-го року їхав до острова Врангеля з зупинкою у Владивостоці:



До речі, нинішня російська влада прислухається до потреб української громади приблизно так само, як і товариш Лобода у 1929-му році, тобто ніяк. Принаймні, не заважає, і на тому спасибі.

Аншлаг вже на першому концерті в переповненому залі Молодіжного Центру культури і відпочинку «Горизонт» підтверджує: Уссурійськ для подібного заходу був вибраний невипадково і цілком правильно.

143 роки тому місто заснували наші предки – українські переселенці, а їх нащадки, хоч і говорять специфічною «уссурійською українською» (цікаво, чи знайдеться коли-небудь дослідник цієї говірки?), зберігають пам'ять про своїх пращурів.



Як це часто буває, найбільше єднає місцевих українців - пісня. Чесно кажучи, мені не доводилось бачити такої співучої діаспори – хоч я бував в культурних осередках Українців і на Сході, і на Заході. Тут в прямому значенні слова – де три українці, там і хор. Співають старі й молоді, навіть ті, які давно вже втратили будь-який зв'язок з Україною.



Як це часто буває, найбільше єднає місцевих українців - пісня. Чесно кажучи, мені не доводилось бачити такої співучої діаспори – хоч я бував в культурних осередках Українців і на Сході, і на Заході. Тут в прямому значенні слова – де три українці, там і хор. Співають старі й молоді, навіть ті, які давно вже втратили будь-який зв'язок з Україною.

Найкращі з них збираються на крайовий фестиваль «Солов’їна пісня». Якщо з "Великої України" сюди і примандрує якийсь колектив - то хіба що проїздом.

Однак недолік цей уповні надолужують:
- народний український хор «Чиста криниця» із Спаська Дальнього,
- хор Центру української культури «Назавжди» з Находки,
- хореографічний ансамбль «Грація» із Артема,
- вокальний ансамбль «Берегиня» із Владивостоку,
- заслужений коллектив Приморського краю, ансамбль народного танцю «Радуга» із Великого Каменю,
- вокальний народний ансамбль «Свій стиль» із Фокіно,
- фольклорний ансамбль «Селяночка» із села Анучино,
- майстри народного співу - ансамбль із віддаленого Ольгинського району.
-А це на фото - ансамбль "Традиція" (забув, звідки)



Далі вулиця заставлена всім, що родить на Приморській землі – тут тобі яблучка домашні, та груші, та виноград, та бараболя із солодким перцем, та цибуля з часником, та гарбузи з кавунами, та дикороси усурійської тайги, і ще чого тобі душа забажає.



А там – уже шкварчить сало з цибулькою, і добра господиня на ваших очах це все виливає у тільки що зварені вареники. До вареників проявляють великий інтерес корейці, китайці та японці, яких немало живе в Уссурійську. Українцям же більше в радість постояти, поспілкуватись та навіть подивитись одне на одного – відстані тут дуже й дуже немаленькі.



Тим часом у міському парку діють чисельні виставки декоративно-прикладної творчості, в яких бере участь понад сто майстрів. Тут представлені і вишивка, і картини, і різьба по дереву, і вироби із соломи, із лози, і керамічні вироби.




Поряд проводяться майстер-класи. Цікаво було зустріти тут художницю з Києва, члена Спілки дизайнерів України Надію Старовойтову, що вчила всіх бажаючих розписувати писанки. Співак із Рівного Валерій Марченко (на світлині) в перервах між виступами вчив бажаючих плести вироби з лози.



Одним лозоплетінням тут українське життя не обмежується. Виходить літературний часопис, разом з місцевим університетом та Інститутом історії, археології та етнографії народів Далекого Сходу місцевої філії Російської академії наук готуються збірники з історії та побуту українців Зеленого Клину.



Активно досліджує історію українців Зеленого Клину В’ячеслав Чорномаз. Тим більше, що політична самоорганізація українців особливо в часи громадянської війни мало відома, а назви «Владивостоцька Українська окружна рада», «Українська Далекосхідна крайова рада» чи «Українські далекосхідні з’їзди» звучать інтригуюче, як пам'ять про якусь забуту цивілізацію.

- Характерна біографія діяча українського руху Юрія Глушка-Мови, - каже пан Чорномаз. - Цей виходець із Сумщини був закинутий перед Першою світовою війною на Схід, а з розпадом імперії очолює українське життя у Владивостоці. Весною 1919 року під його командуванням створюється Ново-Запорізький курінь вільного козацтва, пізніше він очолює специфічний представницький орган – Український далекосхідний секретаріат.

За спогадами Докії Гуменної, сам Глушко-Мова з гумором згадував про ті часи:

«Зранку встаєш, надіваєш двірницький фартух, береш віника і підмітаєш навколо секретаріатського будинку. Настає восьма година, і ти уже при повному параді засідаєш в урядовому кабінеті на високій посаді прем’єра. Приходить час візитів у різні посольства, - одіваєш фрак, циліндр, печатки, сідаєш в екіпаж і їдеш в японське посольство. Ось так доводилося одночасно бути і двірником, і прем’єром, і послом».



Якщо в Росії соціологічні опитування показують, що 60-65% росіян вважають Україну недружньою державою, то в Далекосхідному регіоні настрої набагато толерантніші. Що й не дивно, враховуючи, що практично два із трьох випадково зустрінутих на вулиці жителів міста обов’язково виявляться з українськими коренями.

По супутнику тут можна спіймати телеканал «Інтер» - єдине джерело інформації з України.

Так, більшість громадян України на виборах тут голосує за Партію Регіонів – але це також специфіка далекосхідного українства, яке живе в трохи іншій системі цінностей, ніж західна діаспора. Принаймні, на презентований українській громаді портрет Бандери тут подивилися якось, як мені здалося, перелякано.

Ну й нехай, для мене це зовсім не принципово. Зате у Магадані голова місцевої української громади Богдан Пиріг поставив перший пам’ятник Тарасу Шевченку на Далекому Сході. Аби не останній.

НБ. Авторство деяких фото належить голові Центру української культури "Горлиця" м. Владивостоку Тетяні Ткаченко - gorlica.vl@mail.ru

Tags: Зелений Клин
Subscribe

  • Черепно-мозкова травма

    Я от теж звертав увагу, що у колективному несвідомому існують хвороби "чисті" та "нечисті". На перші прийнято скаржитись і навіть…

  • C29H35N2O4, або Поливальний вівторок

    До речі, про зеленку. Неодноразово вже доведено, що брильянтовий зелений не має антисептичної дії - принаймні, універсальної антисептичної дії.…

  • Люстрація

    Принагідно хочу нагадати, що у нас теж був штурм аеропорту колаборантами Пшонкою та Клименко, і чомусь тоді я не бачив сльозливих коментарів від…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 7 comments