September 16th, 2015

bandera

Цей запис присвячено В. Гафту

Я б це назвав японським синдромом

Як відомо, японці з корейцями - це як ми і москалі, японці досить довго окупували Корею, провели там пару голодоморів, причому все під гаслами "ми принесли прогрес" (зокрема, кожен японець знає, що саме вони побудували перші в Кореї залізниці), а також "ми же одін народ", натякаючи на спільну східноалтайську мовну сім"ю (мови дійсно схожі, хоч вважається що корейська первісніша). Плюс територіальні проблеми з островами в морі, яке одна країна називає Японським, а друга Східнокорейським.

Це все створює всяку кризу другосортности з боку корейців, які усіляким чином намагаються пригнобити японців, зокрема написанням книжок про пріоритет корейської раси у винайдені всього, включно з порохом чи луком зі стрілами.

Японці з того не дуже переймаються, ба більше: там є така форма паразитизму на корейцях, коли який-небудь посередній доцент змарґінального ніппонського університету перекидається на бік крейців, їде до Сеулу (іноді й до Пхеньяну), і там починає штампувати праці про колективну японську провину і пріоритет корейської нації.

Таким чином в Сеулі (Пхеньяні) отаборилися десятки японських "експертів" у якості виключно демонстративних стендів того, що "навіть японці і ті признають..." Як правило ці соціальні паразити не займаються нічим, окрім надувають щоки і роблять коментарі з міждержавних проблем - але мають статків на достатній кусень хліба з маслом (навіть у Пхеньяні)

Це я веду до того, що будь-який прохіндей з Кацапстану запросто зможе зараз створити бізнес-проект в Україні під гаслом "Росія покайся", і сумний випадок з Ґафтом лише підверджує це.