January 3rd, 2014

bandera

цей запис присвячено феномену зіц-прєдсєдатєльства

Якщо подумати головою(с), то глибинні корені обрання Руслани Лижичко головою Всеукраїнського об'єднання Майдан сягають обрання Павла Тичини головою Верховної Ради Української Радянської Соціялістичної Республіки

УПД. Тут мені кажуть, що порівнювати Лижичко з Тичиною некоректно. Добре, порівняємо її з головою Верховної Ради УРСР драматургом Олександром Корнійчуком
bandera

Цей запис присвячено напрочуд розумному писанню Семесюка

Глибини вкраїнських політизованих фейсбуків вельми соплежуйські, і соплежуйство це проявляється у ставленні чуттєвої нашої бусічки-інтелігенції до грубих і пазуристих агроельфів з ВО Свобода. Між тим, ці втілення зла та вервольфи української політики, чи не єдині хто здатен відповідати за базар, в тому числі (і це головне) у дрібничках.

Двоє недолугих енердрайзерів жбурнули фаєри в багатостраждальне кубло під назвою "Прем’єр Палац". О так, в порівнянні із сотнями спалених на свята у Франції автівок і невеличкого штабельочку зарізаних людей, це канєшно трагедія, але організація відреагувала фактично миттєво — розбишак засуджено і виперто з лав. Або ж візьмемо інцидент з використанням дизайну художника Стронговського на свобідівській листівці. Пан митець не давав свого дозволу на використання матеріялу жодній політичній структурі (вельми слушно, між іншим), але ж якась абізяна, звичайно, це зробила. Митець висловив своє невдоволення — Свобода перепросила за прикрість.Так само було свого часу з плакатом іншого митця — Андрія Єрмоленка. Звичайно, сморід певними некмітливими мережевими симпатиками ВО був піднятий на цих митців чималий, але в наших реаліях сморід може піти і через світлинку з не таким котиком на аватарці самотнього блогера.

Всі ми знаємо, що серед українців дуже високий процент мудаків всіх можливих штибів, і серед свобідівців теж. Але це не питання до ВО Свобода — це питання до українців всіх національностей і пород, тобто до нас з вами. Врешті, до мене особисто. До вас, шановний читачу. Спитайте себе — чому я такий мудак? А, ви не вважаєте себе мудаком? Тоді ви мудак в квадраті. Коли настане час Х, і врешті таки доведеться отримати тяжкої п..зди від беркутменів, то чи не єдині хто встане на оборону наших цивільних дупок в чисто фізичному аспекті, це члени ВО Свобода.

Боже, какой кашмар! Я нє хачу, чтоби мєня защищали фашисти, тєм самим іспачкав маю ліберально-чістую совєсть! Хо-хо, як хочеться мати вібір, саме в ту мить, коли його нема і бути не може. Як зворушливо.

Свобідівці такі які є, а інших нема. Між іншим, вони різні, як і ви. І жлоби і інтелектуали, і фаріони і фараони, і професори і гопніки, адже це живий зріз. От КПУ не можна назвати зрізом суспільства. КПУ — це стерільний, майже лабараторний колумбарій, проте вони не жбурляють смолоскипи в фортецю чесного капіталістичного бізнесу — "Прем’єр Палац".

В тривожні часи формування політичної нації саме націоналісти є рушієм спротиву і кулаком оборони, і це нормально.Той факт, що половина з них відверті папуаси, не має вас лякати. Більша половина мешканців мого під’їзду вопше патентовані неандертальці, але ж я не пизджу про це в фейсбуках через день. Окрім того, не раджу плутати соціял-демократичні цінності із загально європейськими. Це не одне й те саме. Чи ви не знали?

І наостанок. Подумайте, а чи правильно ви розумієте гасло "Україна понад усе!"? Україна, шановні, це наш дім. В нашому домі є певні проблеми - прорвало каналізацію з калом і обвалюється стеля, і поки ми цього не подолаємо, так - наш дім понад усе! От зробимо ремонт і поміркуємо про те, де має стояти журнальний столик, якого кольору будуть шпалери, і чи не образить когось з співмешканців не таке розташування холодильника на кухні. Ми це обов’язково зробимо, але пізніше.

НА ЗАКУСКУ: репортаж одного росіянина з маршу Бандери http://rychkoff.livejournal.com/169736.html
bandera

цей зпис присвячено полюванню на ірину фаріон

Здається, я зрозумів причини фаріон- та свободоненависництва. Вони криються в тому ж теномені, що й агресія павуків у банці. Фактично вже другий місяць в "слоїку" Майдана перебувають зовсім різні політичні сили, в той час, як на нихдіють механізми агресивності -- ці сили б мали бути розведені в просторі (як павуки, які нападають одне на одного в тому випадкові, коли неможливо розміститися на запрограмованій дистанції одне від одного) інакше вони просто починають пожирати самих себе.

Ось що написано в КНИЗІ

В добрые старые времена, когда на Дунае существовала еще монархия и еще бывали служанки, я наблюдал у моей овдовевшей тетушки следующее поведение, регулярное и предсказуемое. Служанки никогда не держались у нее дольше 8-10 месяцев. Каждой вновь появившейся помощницей тетушка непременно восхищалась, расхваливала ее на все лады как некое сокровище, и клялась, что вот теперь наконец она нашла ту, кого ей надо. В течение следующих месяцев ее восторги остывали. Сначала она находила у бедной девушки мелкие недостатки, потом -- заслуживающие порицания; а к концу упомянутого срока обнаруживала у нее пороки, вызывавшие законную ненависть, -- и в результате увольняла ее досрочно, как правило с большим скандалом. После этой разрядки старая дама снова готова была видеть в следующей служанке истинного ангела.

Я далек от того, чтобы высокомерно насмехаться над моей тетушкой , во всем остальном очень милой и давно уже умершей. Точно такие же явления я мог -- точнее, мне пришлось -- наблюдать у самых серьезных людей, способных к наивысшему самообладанию, какое только можно себе представить. Это было в плену. Так называемая "полярная болезнь", иначе "экспедиционное бешенство", поражает преимущественно небольшие группы людей, когда они в силу обстоятельств, определенных самим названием, обречены общаться только друг с другом и тем самым лишены возможности ссориться с кем-то посторонним, не входящим в их товарищество. Из всего сказанного уже ясно, что накопление агрессии тем опаснее, чем лучше знают друг друга члены данной группы, чем больше они друг друга понимают и любят. В такой ситуации -- а я могу это утверждать по собственному опыту -- все стимулы, вызывающие агрессию и внутривидовую борьбу, претерпевают резкое снижение пороговых значений.

Субъективно это выражается в том, что человек на мельчайшие жесты своего лучшего друга -- стоит тому кашлянуть или высморкаться -- отвечает реакцией, которая была бы адекватна, если бы ему дал пощечину пьяный хулиган. Понимание физиологических закономерностей этого чрезвычайно мучительного явления хотя и предотвращает убийство друга, но никоим образом не облегчает мучений. Выход, который в конце концов находит Понимающий, состоит в том, что он тихонько выходит из барака (палатки, хижины) и разбивает что-нибудь;
не слишком дорогое, но чтобы разлетелось на куски с наибольшим возможным шумом. Это немного помогает. На языке физиологии поведения это называется, по Тинбергену, перенаправленным, или смещенным, действием. Мы еще увидим, что этот выход часто используется в природе, чтобы предотвратить вредные последствия агрессии. А Непонимающий убивает-таки своего друга -- и нередко!