March 20th, 2012

bandera

(no subject)

Якщо Янукович реалізує свою погрозу зробити російську мову другою державною, гаслом українського націоналізму має стати "СМЕРТЬ ОДНОМОВНИМ!"
bandera

Цей запис присвячено українській військовій могутности

На сторінці потужньої агенції РІА "Новості" висить на даний момент таке

По словам собеседника агентства, выход в море планируется на 17 апреля, к этому времени АПЛ "Запорожье" выведут из завода.

Пропоную підняти келиха за російських колег-новинарів, які знайшли в Україні АТОМНУ сабмарину (АПЛ - аббр.)
bandera

Цей запис присвячено робочим питанням

На моїй новій роботі було (вибачте за подробиці) дві туалетних одномісних кабінки, якими порівну користувался всі співробітники без жодних гендерних стереотипів, аж поки новий завгосп не повісив на одну кабінку літеру "М" (москаль!), а на іншу, відповідно, "Ж". І тепер чоловіки ходять в М, а жінки - в Ж, а я думаю, що може й не так були винні оті нацистські злочинці, які лише виконували наказ (с).

А ще, оскільки я працюю на Жилянській (і з жахом уявляю, що тут буде під час Евро), то часто ходжу через вокзал, де насолоджуюсь голосом диктора. Звернув увагу на певне покращення: т.зв. електропоїзди підвищеної комфортности тепер називаються "РЕГІОНАЛЬНИМИ електропоїздами", це просто якийсь оранжевий шаббат.

Тим більше, що оголошення, які стосуються їх, як правило, стосуються якоїсь неприємної пригоди. От, наприклад, вчора оголошували про запізнення "регіонального потягу" з Хмельницького на годину, відправлення потягу на Фастів переносилося на станцію "Святошин", а ще якась електричка вирушала замість Приміського вокзалу аж з Петрівки. Просто якийсь жах, якого не було за Ющенка
bandera

Цей запис присвячений убивству німецькими фашистами українця Івана Дем"янюка

Пару слів від себе. А це по суті дуже цікава практика - жоден із лиховісних злочинців за версією Европи не дожив до обвинувального вироку: ні Гаддафі, ні Гуссейн, Мілошевича трохи притруїли, а тепер ось:

Originally posted by logvynenko_gb at На смерть Івана Дем'янюка. Його промова "Я звинувачую".

"За  дорученням Джона Дем'янюка, ця заява була зачитана німецькою  мовою  його адвокатом, доктором Ульріхом Бушем, під час публічного  судового  засідання в Мюнхені 13 квітня 2010 року.

Я вдячний усім  людям, які допомагають мені в безнадійному  становищі дуже хворого – як у  в'язниці, так і в залі суду. Тому я  особливо дякую медичному  персоналу, який полегшує мої болі і допомагає  мені пережити це  випробування, яке є для мене катуванням.

Насправді ж я хочу вказати на таке:

1. Німеччина винна в тому, що через її війну на знищення проти Радянського Союзу я втратив свій дім і свою батьківщину.

2. Німеччина винна в тому, що через неї я став військовополоненим.

3.  Німеччина винна у створенні таборів для військовополонених, де  через  цілеспрямоване обмеження харчування я та мільйони інших полонених   червоноармійців були засуджені до голодної смерті, і тільки з Божою   допомогою я вижив.

Полонені червоноармійці 1941-43 рр. (невідомі ФОТО)

4. Німеччина винна в тому, що змусила мене стати рабом німців у таборі для військовополонених.

5.  Німеччина винна в розв'язуванні війни, в якій 11 мільйонів моїх   земляків-українців були вбиті німцями і ще більше мільйонів – у тому   числі моя кохана дружина Віра – були вивезені в Німеччину для примусової   праці і рабства.

6. Німеччина винна, що примусила тисячі й  сотні тисяч моїх  співвітчизників без їхньої згоди стати співучасниками  німців у диких  планах геноциду євреїв, ромів, циган, слов'ян,  українців, поляків і  росіян.

Вона зробила це, погрожуючи смертю  тим сотням і тисячам, хто не  хотів брати в цьому участь і хто був  убитий за це німцями. Ба більше,  сотні тисяч людей були депортовані і  страчені Сталіним або мучилися  десятиліттями у сибірському ГУЛАЗі і  працювали як раби для комуністів.

7. Німеччина винна в тому, що змусила мене до жалюгідного існування у таборі переміщених осіб ще роки після війни.

8.  Німеччина винна в моїй примусовій депортації до Німеччини на схилі   життя у 90 років. І це після 30 років судового переслідування в   Ізраїлі, США і Польщі – а також після 10 років ув'язнення, 5 із яких я   провів у камері смертників в Ізраїлі.

9. Я звинувачую Німеччину в  тому, що вона висунула проти мене  фальшиві звинувачення у співучасті в  убивстві, і ці звинувачення були  подані наприкінці мого життя і сил – в  порушення закону про позови до  осіб, старших 65 років, і в порушення  Європейської конвенції про права  людини.

10. Я звинувачую  Німеччину в тому, що вона змусила мене животіти  більше 9 місяців у  тюрмі Штадельгайм – ув'язненого, хоч і не визнаного  винним.

11. Я звинувачую Німеччину в тому, що я назавжди втратив мою другу батьківщину – США – без шансу на повернення.

12.  Я звинувачую Німеччину в тому, що я назавжди втратив сенс свого  життя,  свою родину, своє щастя та будь-яку надію на майбутнє.

Щохвилини,  щогодини, щодня і щомісяця я почуваюся як  військовополонений у  Німеччині. Я відчуваю цей процес як продовження  моїх страшних спогадів  про німців, як продовження невимовної неправди,  заподіяної мені  німцями. Я знову стаю невинною жертвою німців.

Оголошення про збір коштів на допомогу захисту Іванові Дем'янюку. Газета "Свобода" (Нью-Джерсі), 1987

"1939-1945: неписана історія". Читачі ІП згадують про Другу світову

Мені здається  надзвичайно несправедливим, що Німеччина за  допомогою цього суду  перетворює мене з військовополоненого на  військового злочинця.

Нестерпною є зарозумілість Німеччини, яка  використовує мене, щоб відвернути увагу від військових злочинів, учинених німцями, щоб ці злочини було забуто і   щоб неправдиво проголосити – мовляв, справжніми злочинцями у злочинах   наці були я, українці та інші європейські сусіди нацистської Німеччини.

Я вважаю, що цей суд, який провадиться винятково наді мною, іноземцем у таборі Травники у порушення принципів однакового поводження з німцями-членами СС та    безліччю інших німців у Травниках, не має нічого спільного з принципами    справедливості і права.

Мені вже доводилося захищати себе в  Ізраїлі – від обвинувачень   мюнхенського прокурора. В Ізраїлі мене  звинувачували в причетності до   нацистських злочинів у таборі Собібор.

Верховний суд Ізраїлю визнав, що звинувачення ізраїльських прокурорів    не доведені – при винесенні цього вироку враховувалося, що я був    заарештований більше, ніж 7,5 років. З них п'ять років я провів у камері    смертників.

1986: останнє інтерв'ю гауляйтера Україна Еріха Коха (ВІДЕО)

Я відчуваю несумісним із справедливістю і людяністю, що більше 35 років я був змушений захищати себе як постійно переслідуваний Управлінням спеціальних розслідувань Міністерства юстиції США і Всесвітнім єврейським конгресом та Центром Симона Візенталя.

Тепер  в кінці свого життя і сил, проводиться 30-ий чи 40-ий судовий  розгляд  тієї ж справи – і в мене немає сил боротися. Я безпомічний проти  цієї  судової війни, яку тепер в Управління спеціальних розслідувань США   перехопила Німеччина.

Моя кохана дружина, Віра Дем'янюк, з якою я  прожив у шлюбі 50 років,  теж страждала в Німеччині. Саме німці  позбавили мою дружину її юності,  забравши силоміць у Німеччину для  багаторічної примусової праці.

Страждання, яких ми зазнали через  німецьку війну на винищення  слов'ян, важко описати словами. Чому  Німеччина знову і знову вирішує  мучити мене і мою родину – є для мене  незбагненним."

Джерело: сайт, присвячений справі Дем'янюка

P.S. Від "ІП" - якщо серед наших читачів є ті, хто можуть написати про позицію німецького правосуддя в цій справі, оприлюднити зібрані слідством докази - запрошуємо написати про це. Ми маємо бачити і чути всі аргументи.

Історична Правда
Редакція