ЖЖ-користувач mykolap (mykolap) wrote,
ЖЖ-користувач mykolap
mykolap

Кішка, народжена для польотів

Улюблениці сім"ї, білоруському дисиденту-політемігранту а також просто контрабандному товару кицьці Луці 6 років, з якого приводу це чудо, що живе у тазиках, сегодні отримає курячого філею. І це буде наша відповідь на тваринну расчлєньонку, що заповнює останнім часом блоґи...



Все думав згадати якогось вірша про котів. Чомусь на пам"ять прийшли неборакові (ці галицькі інтелектуали геть усі сентиментальні і неголені брюнети, Вакарчук, наприклад)

Кицю, люба, ти чия в’язниця?
Що то за душа в твоїй оправі
прозирає, двоїться в очицях,
наче магда в магдебурзькім праві,
наданім мені як урбаністу
без проблем валандатись по місту
ностальгії власної, театрів,
де ідуть на тему порожнечі
ешелони відділів і кадрів,
де щезають речі не до речі,
де долізти бажано до ліжка,
на котрім дрімає панна кішка,
може й, пані. Панна ти чи пані?
Як у тебе з особистим? Тільки –
”так” чи ”ні” – а мовити й не в стані,
не навчилась. Тяжко? Складно? Ліньки?
Маєш рота, маєш язика ти,
а не можеш слова проказати.
Признавайся! – Ти не просто киця.
Ти – посланниця і навіть пошта,
ти – пухнастий лист, що стрімко мчиться
крізь кордон собачий, ти – Гаврош, та
з переляку зжерла зміст, напевне,
а тепер лиш дивишся на мене.
Ну, нічого, я і так все знаю,
дякую за ніжність, розумію –
варто було б випити, я маю
трохи молока і ще надію,
що колись – чи пані ти чи панна –
ми з тобою вип’ємо шампана!
Як тобі живеться? Маєш вуса,
маєш хвостик, і жабо, і вушка,
і на лобі цятку, як в індуса,
і блошиний полк, а капелюшка
ти не маєш, яко і чобіт.
Ти ж не кіт в чоботях? Ти ж – не кіт!
Молочко пішло? І слава Богу!
Сядьмо ще, посидьмо на дорогу.
Так об чім там йшлося, листоношо?
Про погоду? Про опале листя?
Про сніги? Я уявити можу
опис ще якогось передмістя,
вдячність долі, складені долоні…
Але ти уже на підвіконні.
Я тобі набрид? Бувай здорова!
Ми з тобою гарно змарнували
трохи часу, хоч ти ані слова
не сказала, та хіба це мало
за умови, що твоя природа –
це мовчання, а мовчання – згода.


Вірш швидше пам"ять студентським рокам ще не до кінця відкритого суспільства, коли народ втикав у "Бу-Ба-Бу", допоки не зрозумів, що три чуваки просто петросянять, передираючи написане на біложопому континенті років двадцять тому.

Хоча при цьому, як на мій погляд, ніша віршів, присвячених білоруським котам-політемігрантам ще ніким не зайнята, і молоді амбітні прозаїки та поети, зокрема лауреати літературних премій "Смолоскипа" змогли б зробити її стартовим майданчиком на ктшталт поетичного "Сі Ланчу" - і досягти орбіти якщо не Тараса Шевченка, то, принаймні, Дмитра Павличка
Tags: поезія, поточне
Subscribe

  • рєпніна

    Іще раз повернусь до питання, як це Ханна Арендт підтримувала теплі стосунки з Мартином Гайдеггером, хоча одна тікала від Хітлерівських…

  • Фемініте

    Зауважу, що Геній Карпат толєрував фемінітиви. "Товаришка" в україномовних виданнях соціялістичної Румунії вживалася вже в 1989. А ще був…

  • (no subject)

    Здається, ми губимо останній київський кіоск з химерною назвою "Ремонт та заправка запальничок" Свого часу Кальніцький звертав увагу…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments