ЖЖ-користувач mykolap (mykolap) wrote,
ЖЖ-користувач mykolap
mykolap

Дрогобич. Роздягнув перший

Отож коллєги, як і обіцяв на вихідні я купив квиток на потяг Київ-Трускавець і зійшов на станції Дрогобич, подивитися на місто, що колись було обласним центром, на місто що засноване раніше Львова, на місто про яке кияни нічогісінько не знають, оскільки відомі їм із Львівщини тільки Львів та Трускавець, а втикнутим еротоманам - ще й кемпінг "Катерина" на бонус.

А подивитися у Дрогобичі є на що. Там стільки артехвактів, що їх можна їсти ложками. Наприклад осьо - ратуша, щедро прикрашена національною, самоврядною та корпоративною символікою.





варто відзначити, що кількість жовто-блакитних прапорців абсолютно не слугує показником інтелектуальности та безкористности місцевої представницької влади. зокрема міський голова такий собі Іванців (НУНС, я застав навіть збори громади з ініціативою його відкликання, які він проігнорував) розібрав стару австрійську бруківку на центральній площі міста і намагається по можливости більше нашкодити зовнішньому виду міста, замостити її бетонними плитами і поставивши посередині фонтан.

мудаг, однім словом. Але Дрогобич - це далеко не тільки фрік на прізвище Іванців.

Як відомо, Дрогобич славний своїми солеварнями (про них розкажу як-небудь окремо), навіть його герб схожий на якусь корпоративну емблему і зображає дев"ять діжок солі. Тут ставляться до міського герба дійсно з пієтетом, до речі, на старих будинках, як ось цей, герб - обов"язкорвий елємент декору. Фото можна збільшити.



"Червоне то любов, а чорне - то журба". В Дрогобичі дивним чином переплелися глобалістське і націоналістичне, зокрема пити Кока-Колу тут закликають Національні Провідники


Що в Дрогобичі найбільш вражає - це перехрестя. Фактично всі вони під гострими кутами, і оздоблення цих гострих кутів у кожному випадку неповторне. Думаю, якби випустити книгу "Перехрестя Дрогобича", вона б мала успіх. До речі, в місті збереглося два великих і кілька маленьких книжкових магазини. І від такої кількості книгарень трохи шалієш - в Києві ми це все втратили. З іншого боку, вечором у місті реально багато п"яних людей, в т.ч. жінок - до 1-ї носі на вулиці під готелем якісь зойки, співи, бійки. Очевидно, люди нудбгують за друкованим словом, поки книгарні закриті.




Ура!!! Чанахи! Тепер відчуваєш, що ти такі да, на Галичині.
Специфічність написання вивіски як ЧАНА卍И для будь якого ісконніка буде свідченням того, що без Австровєнгєрского Ґєнштаба тут не обійшлося.


Юлія Володимирівна Тимошенко поміж Церезітом та Ферозітом


В старому передмісті Дрогобича Зваричах серед австрійської забудови орґанічно прописалися старі гуцульські вежі і дзвінниці - тут є великий музей народної архітектури, переважно сакрального штибу.


Церква святого Юра. Якщо вірити реферату "Архітектура бойківської церкви", який скачується з сайту http://www.referatik.com.ua/referat/4/162/ - то побудована десь біля 1600 року


Ще одна дзвінниця на вулиці з романтичною назвою Солоний Ставок (тут дійсно залишилася шахта з якої качають розсіл)


Церква Чесного Хреста Господнього, за версією старожилів, років на сто старша за Церкву Юра


"Запобігти, врятувати, допомогти" Дзвінниця оптимально вписалася в інтер"єр пожежної частини. А головно, що вона тут убезпечена від пожежі на всі сто - не те, що в Пирогово...


Щоб дізнатися, що таке "гроб на кольосіках" достатньо сходити на міський дрогобицький ринок. Коліщатка потрібні через те, що вечором по місту ці будки укатують в якийсь схрон


Керівництво педагогічного університету явно не пошкодувало металу на пам"ятну дошку Іванові Франку...


...а Стефанику з Мартовичем довелось потіснитися


Пам"ятник жертвам дрогобицького гетто. Десь тут загинув Бруно Шульц, фрески якого ми так бездарно профукали. Хоча з Ізраїлю сюди приїздять організовані екскурсії по шульцівським місцям Неважко помітити, що пам"ятник розвалюється, відвалюється мармурове облицювання, але міському голові Іванціву це по боренбойму.


І знову переходимо до міських перехресть, на цей раз у центральній частині Дрогобича. Оцей симпатичний будинок відомий мешканцям чк "Мисливський погрібець" - за назвою нині непрацюючої кав"ярні в підвалі.





Під грушею цією
Мене робив мій батько.
Тепер тут песик сцить
(С)Позаяк, "Алкохоку"


Вознесенський костел


Пам"ятник Юрію Котермаку - одному з фундаторів© українсько-італійської дружби, яку певний відсотог дрогобиччан і сьогодні скріплюють своєю роботою на заробках у Італійській Антисоціяльній Республіці


Іван-Павло ІІ До речі, ставлення міщан до цієї людини, як і певна туга за Австро-Угорщиною - тема окремого дослідження


Самий, мабуть, естетичний у країні військовий комісаріат


Моя спроба вписатися у це діогенове житло закінчилася повним фіяско. Поки що


Далі буде</font>

Дрогобич на Вікімапії
Tags: Львівщина, подорожі, фото
Subscribe

  • Газіровочні попаданці: український аспект

    Засадничо культ автоматів з "газіровкою" у Зеленського-Фіданян нічим не відрізняється від віри в "державників" Євгена Марчука, в Бориса Патона чи…

  • (no subject)

    Очевидно, якщо держава обмежує права невакцинованих - невакциновані мають автоматично отримати право не платити державі податків

  • С праздніком

    Мовиш: "Де нам взять Богдана?" Тільки ти придатний будь На святе, велике діло! Загартуй думки і грудь. До високого літання Ненастанно пробуй крил, А…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 9 comments